Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.01.2018 року у справі №904/2578/14
Постанова ВГСУ від 17.09.2015 року у справі №904/2578/14
Постанова ВГСУ від 23.11.2016 року у справі №904/2578/14
Постанова ВГСУ від 20.09.2017 року у справі №904/2578/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 904/2578/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач)суддів:Погребняка В.Я., Удовиченка О.С.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 червня 2016 року,та ухвалуГосподарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року,у справі№ 904/2578/14,за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест",про визнання банкрутом, -за участю представників:від ПАТ "Дельта Банк": Арбузов О.О. - представник (довіреність від 30.10.2016 року); від ТзОВ "Житлобудінвест": Пустовойт Ю.Є. - представник (Довіреність №1/03.16 від 04.03.2016 року); від ТБ "Катеринославська" (в режимі відеоконференції): Полякова І.В. - представник (довіреність №2211-05 від 22.11.2016 року);представники інших учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2014 року порушено провадження у справі № 904/2578/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест" (далі за текстом - ТзОВ "Житлобудінвест"), відповідно до ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2016 року у справі № 904/2578/14 (суддя - Полєв Д.М.) відмовлено в задоволенні Заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі за текстом - ПАТ "Дельта Банк") про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 04.08.2015 року Товарною біржею "Катеринославська" з реалізації майна ТзОВ "Житлобудінвест"; відмовлено в задоволенні Заяви ПАТ "Дельта Банк" про вжиття заходів із забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТзОВ "Житлобудінвест", яке було реалізовано на аукціоні 04.08.2015 року Товарною біржею "Катеринославська".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року у справі № 904/2578/14 (головуючий суддя - Білецька Л.М., судді: Парусніков Ю.Б., Пархоменко Н.В.) залишено без задоволення апеляційну скаргу ПАТ "Дельта-Банк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2016 року у справі № 904/2578/14; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2016 року у справі № 904/2578/14 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що погоджується з висновками місцевого господарського суду.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанції ухвалою та постановою, ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2016 року у справі № 904/2578/14; прийняти нове судове рішення, яким задовольнити Заяву ПАТ "Дельта Банк" та визнати недійсними результати аукціону, проведеного 04.08.2015 року Товарною біржею "Катеринославська" з реалізації майна ТзОВ "Житлобудінвест". При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2016 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. прийнято до провадження.

Засідання суду касаційної інстанції 23.11.2016 року у справі № 904/2578/14 було проведено в режимі відеоконференції, на підставі Клопотання Товарної біржі "Катеринославська" від 10.11.2016 року та ухвали Вищого господарського суду України від 18.11.2016 року.

21.11.2016 року ТзОВ "Житлобудінвест" до господарського суду касаційної інстанції подано Клопотання про припинення касаційного провадження, оскільки, на думку заявника, ст.8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено оскарження в касаційному порядку судових рішень, прийнятих за результатами розгляду питання про визнання аукціонів недійсними. При цьому, ТзОВ "Житлобудінвест" послався на практику Верховного Суду України, з приводу застосування ст.8 вказаного Закону.

22.11.2016 року до Вищого господарського суду України від Товарної біржі "Катеринославська" (електронною поштою) надійшли: Відзив на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк", в якому біржа, заперечуючи проти вимог банку, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2016 року у справі № 904/2578/14 залишити без змін, та Клопотання про припинення касаційного провадження на підставі п.1) ч.1 ст.80 ГПК України, враховуючи приписи ст.8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 04.11.2015 року у справі №3-957гс15 та від 19.10.2016 року у справі №903/623/13.

23.11.2016 року до господарського суду касаційної інстанції від ПАТ "Дельта Банк" надійшли Доповнення до касаційної скарги (вих. №18.5/2482 від 23.11.2016 року), в яких скаржник вказує на те, що результати аукціону є відповідним правочином, який, відповідно до ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", може бути оскаржений в касаційному порядку. Також, скаржник, посилаючись на практику Вищого господарського суду України, вказує на неможливість продажу майна банкрута на другому повторному аукціону у вигляді цілісного майнового комплексу та обов'язок ліквідатора погоджувати початкову вартість майна боржника з заставним кредитором.

Представник ПАТ "Дельта Банк", в засіданні суду касаційної інстанції, повністю підтримав заявлені вимоги, з підстав наведених у касаційній скарзі та Доповненнях до касаційної скарги (вих. №18.5/2482 від 23.11.2016 року); просив Вищий господарський суд України скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2016 року у справі № 904/2578/14 та прийняти нове судове рішення, яким визнати недійсними результати аукціону, проведеного 04.08.2015 року Товарною біржею "Катеринославська" з реалізації майна ТзОВ "Житлобудінвест".

Представник ТзОВ "Житлобудінвест" в судовому засіданні господарського суду касаційної інстанції, проти вимог та доводів скаржника заперечила, з підстав їх безпідставності та необґрунтованості, підтримала вимоги Клопотання про припинення касаційного провадження від 21.11.2016 року.

Представник Товарної біржі "Катеринославська" (в режимі відеоконференції), в засіданні суду касаційної інстанції, проти вимог скаржника заперечила з підстав наведених у Відзиві від 22.11.2016 року, а також, підтримала, заявлене 22.11.2016 року біржею, Клопотання про припинення касаційного провадження.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, про часткове задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2014 року порушено провадження у справі № 904/2578/14 про банкрутство ТзОВ "Житлобудінвест", відповідно до ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Постановою місцевого господарського суду від 15.05.2014 року ТзОВ "Житлобудінвест" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Морозова Ігоря Анатолійовича, інше.

31.07.2014 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області затверджено Реєстр вимог кредиторів ТзОВ "Житлобудінвест", до якого включено: ПП "Універсал-Л" - 1 074 696 грн. 00 коп. (4 черга), 1 218 грн. 00 коп. (1 черга); ПАТ "Дельта Банк" - 18 767 281 грн. 01коп. (вимоги, забезпечені заставою), 710 900 грн. 01 коп. (6 черга).

Ухвалою місцевого господарського суду від 07.10.2014 року у цій справі, додатково включено до Реєстру вимог кредиторів ТзОВ "Житлобудінвест" заборгованість із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута на загальну суму - 64 689 грн. 26 коп. (1 черга).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2014 року у справі № 904/2578/14 визнано організатором аукціону Товарну біржу "Катеринославська" учасником провадження у даній справі.

У листопаді 2014 року ліквідатор ТзОВ "Житлобудінвест" звернувся до ПАТ "Дельта Банк" з Листом у якому просив погодити продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення.

Листом (б/н б/д) ПАТ "Дельта Банк" погодило реалізацію майна ТзОВ "Житлобудінвест", що є предметом забезпечення кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014 року у справі № 904/2578/14 погоджено реалізацію майна ТзОВ "Житлобудінвест", що є предметом забезпечення кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" у складі цілісного майнового комплексу із визначенням початкової вартості майна в розмірі, що дорівнює визнаним, у встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку, вимог кредиторів, на наступних умовах: Лот № 1 - цілісний майновий комплекс ТзОВ "Житлобудінвест" за початковою вартістю - 20 618 784 грн. 28 коп., до складу якого входить нерухоме майно, що є предметом застави, перелік якого наведений в Іпотечному договорі № ВКЛ-2003335/S1, серія та номер: 5436, виданий 04.07.2013 року та Іпотечному договорі № 38/Zkip-07, серія та номер ВЕР № 619609, виданий 16.06.2007 року (із змінами та доповненнями).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 року у справі № 904/2578/14 виправлено допущені описки в мотивувальній та резолютивній частинах ухвали від 27.11.2014 року у цій справі щодо найменування предмета іпотеки ПАТ "Дельта Банк" та дати Іпотечного договору № 38/Zkip-07; ухвалено вважати за вірне: "Лот. № 1 - Цілісний майновий комплекс ТзОВ "Житлобудінвест" за початковою вартістю 20 618 784 грн. 28 коп., до складу якого входять також майнові права на нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору № ВКЛ-2003335/S1 від 04.07.2013 року (із змінами та доповненнями) та Іпотечного договору № 38/Zkip-07 від 12.06.2007 року (із змінами та доповненнями)".

06.07.2015 року, на веб-сайті Вищого господарського суду України та 07.07.2015 року на веб-сайті Міністерства юстиції України, було опубліковане оголошення про проведення 04.08.2015 року другого повторного аукціону з продажу майна ТзОВ "Житлобудінвест" за початковою вартістю - 13 196 021 грн. 94 коп.

04.08.2015 року відбулися відкриті торги у формі аукціону (другий повторний), на якому все майно ТзОВ "Житлобудінвест" було реалізовано як Лот № 1 - цілісний майновий комплекс громадянину ОСОБА_10, за ціною 2 639 204 грн. 42 коп. (Протокол № 1), результати аукціону 05.08.2015 року опубліковані на веб-сайті Вищого господарського суду України та на веб-сайті Міністерства юстиції України.

04.08.2015 року між ліквідатором ТзОВ "Житлобудінвест" Морозовим І.А. та гр. ОСОБА_10 укладено Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банкрута.

17.02.2016 року ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з Заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТзОВ "Житлобудінвест", якій було проведено 04.08.2015 року Товарною біржею "Катеринославська".

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що, відповідно до п. 2.1 Іпотечного договору № ВКЛ02003335/S1 від 04.07.2013 року (укладений між ПАТ "Дельта-Банк" та ТзОВ "Житлобудінвест"), боржник, з метою забезпечення належного виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором №38/К-07 від 12.06.2007 року, передав ПАТ "Дельта Банк" (іпотекодержатель) в іпотеку (в порядку і на умовах, визначених цим Договором) нерухоме майно, право власності на яке виникне у іпотекодавця (ТзОВ "Житлобудінвест") в майбутньому, а саме: квартира НОМЕР_1 (загальною площею 88,3 кв.м., житловою площею 48,3 кв.м.) та квартира НОМЕР_2 (загальною площею 88,2 кв.м., житловою площею 48,6 кв.м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2016 року у справі № 904/2578/14, зокрема, відмовлено в задоволенні Заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 04.08.2015 року Товарною біржею "Катеринославська" з реалізації майна ТзОВ "Житлобудінвест", інше.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року у справі № 904/2578/14 залишено без задоволення апеляційну скаргу ПАТ "Дельта-Банк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2016 року у справі № 904/2578/14; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2016 року у справі № 904/2578/14 залишено без змін.

Приймаючи оскаржені судові акти, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що: майно ТзОВ "Житлобудінвест", яке знаходилось в іпотеці ПАТ "Дельта-Банк" до ліквідаційної маси банкрута не включено, що підтверджується Актом від 12.06.2014 року про перелік майна, включеного до ліквідаційної маси; дебіторська заборгованість на момент формування ліквідаційної маси відсутня; законність проведення другого повторного аукціону і продажу майна ТзОВ "Житлобудінвест" у складі цілісного майнового комплексу відповідає змісту ст. ст. 43, 44, 57 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; станом на момент реалізації майна боржника, вказані банком квартири не були введені в цивільний оборот як нерухомість, а відтак правомірно позначені та продані як майнові права, власник яких може отримати право власності тільки в майбутньому; початкова ціна реалізації майна ТзОВ "Житлобудінвест" - 20 018 784 грн. 24 коп., узгоджується з сукупним розміром вимог кредиторів, з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 року у цій справі; оголошення про продаж цілісного майнового комплексу ТзОВ "Житлобудінвест", щодо продажу майнових прав у складі цілісного майнового комплексу, містить фото документів, що посвідчують ці майнові права (технічні паспорти), та фото на окремих нежитлових приміщеннях, у вигляді надпису "продається" (оголошення про продаж); заставний кредитор не є особою, яка входить до переліку осіб, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яких організатор торгів зобов'язаний повідомити про проведення аукціону. За висновками господарських судів попередніх інстанцій відсутні підстави для задоволення Заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону, що відбувся 04.08.2015 року.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанції ухвалою та постановою, ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2016 року у справі № 904/2578/14; прийняти нове судове рішення, яким задовольнити Заяву ПАТ "Дельта Банк" та визнати недійсними результати аукціону, проведеного 04.08.2015 року Товарною біржею "Катеринославська" з реалізації майна ТзОВ "Житлобудінвест". При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів ст.ст. 42, 43, 44, 55, 58, 85 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України.

Задовольняючи частково подану ПАТ "Дельта-Банк" (в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта-Банк") касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Згідно зі ст.41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В силу приписів ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими врегульовані питання щодо касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство, на відміну від апеляційного порядку, коли предметом оскарження можуть бути усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (ч. 2 ст. 8 цього Закону), у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

У постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 903/623/13 висловлена правова позиція відносно того, що розгляд питання про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута закінчується із завершенням відповідного апеляційного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.11128 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, наведений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, наведений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

За визначенням ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цією ж статтею передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 202 ЦК України, правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах (аукціоні), яка полягає в процедурі підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна), продажу майна (забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів (аукціону)), та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів (аукціонів), складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, аукціон є правочином. Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів (аукціонів) належить до угод купівлі-продажу та така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку, з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України, що зазначено в ч. 1 ст. 215 цього ж Кодексу, а також, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Наведена правова позиція повністю узгоджується з висновками Верховного суду України, наведеними у постановах від 26.08.2014 року у справі №914/2964/2014 та від 29.06.2016 року у справі №6-370цс16.

Положення ст.ст. 8, 129 Конституції України, якими передбачено принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантують право на звернення до суду зі скаргою в апеляційному (касаційному) порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень, зокрема, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

Таким чином, ухвали про визнання недійсними правочинів боржника можуть бути оскаржені у касаційному порядку, оскільки результатом проведення аукціону є правочин, відповідно до якого боржник позбавляється належного йому майна.

За приписами ч.8 ст.44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Частиною 3 ст. 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовано, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону. До предмету дослідження, з питань розгляду недійсності результатів аукціону, входять встановлення обставин підготовки до проведення аукціону (інвентаризація та оцінка майна банкрута), дотримання організатором аукціону вимог, які ставляться Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до його проведення, зокрема, щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (статті 64-68 Закону).

Колегія суддів касаційної інстанції наголошує, що при вирішенні спорів про визнання прилюдних торгів або аукціону недійсними, слід встановити таке: чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів або аукціону.

В цьому випадку, ПАТ "Дельта-Банк" (заставний кредитор) оскаржено аукціон, проведений Товарною біржею "Катеринославська" 04.08.2015 року, з реалізації майна ТзОВ "Житлобудінвест".

За приписами ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

При цьому, питання узгодженості продажу майна ТзОВ "Житлобудінвест", що знаходиться в заставі (іпотеці) ПАТ "Дельта-Банк", було предметом розгляду господарськими судами першої, апеляційної інстанцій у цій справі та висновки господарського суду касаційної інстанції з цього питання були наведені у постанові від 17.09.2015 року.

Таким чином, посилання скаржника на те, що майно банкрута - ТзОВ "Житлобудінвест", що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта-Банк", продане на оскарженому аукціоні без згоди заставного кредитора є безпідставними та спростовується доказами наявними в матеріалах справи.

Стосовно посилання ПАТ "Дельта Банк" на те, що банк, як заставний кредитор, не був особисто повідомлений про час та дату проведення аукціону з продажу заставного майна, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на веб-сайтах державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України (при проведенні електронних торгів - також на своєму веб-сайті) оголошення про проведення аукціону, а також письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, організатором аукціону дотримані вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо офіційного оприлюднення відомостей про проведення аукціону на відповідних веб-сайтах, які з моменту публікації визначаються як загально відомі. При цьому, слід зауважити на тому, що про здійснення процедури з реалізації заставного майна ТзОВ "Житлобудінвест", ПАТ "Дельта Банк" був обізнаний та надавав відповідну згоду.

Водночас, господарський суд касаційної інстанції вважає необхідним вказати на наступне. Замовником аукціону є арбітражний керуючий (ліквідатор) і саме цією особою, у відповідному договорі з організатором аукціону, має бути визначений порядок письмового повідомлення як власника майна так і інших осіб - учасників провадження у справі про банкрутство. При цьому, матеріали касаційної скарги не містять посилань на те, що скаржник звертався до арбітражного керуючого з клопотанням про окреме (особисте) повідомлення про проведення аукціону, і йому (скаржнику) в наданні такої інформації було відмовлено.

Частинами 1, 2 ст. 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовано, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Відповідно до ч. 5 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалось, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить визначення поняття цілісного майнового комплексу, але виходячи із положень вказаного Закону, зокрема ст. 33, можна дійти висновку що під час продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, в установленому Законом порядку, відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію, роботи, послуги (фірмове найменування, знаки для товарів і послуг), інші права, які належать боржнику, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що визначальним в такому випадку є саме факт продажу майна боржника за найбільш високою ціною.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

По переконанню колегії суддів касаційної інстанції, продаж майна банкрута частинами, як це вказано у ст.44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", здійснюється тоді, коли, таке майно, не можливо продати цілісним майновим комплексом.

При цьому, ліквідатору надається право вибору способу продажу активів банкрута для забезпечення відчуження майна за найвищою ціною, з метою більш повного задоволення вимог кредиторів. Водночас, арбітражний керуючий (ліквідатор) має діяти з дотриманням балансу інтересів всіх кредиторів у справі (ст.98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Приписами ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовано, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, перших два аукціони, з продажу майна ТзОВ "Житлобудінвест" як цілісного майнового комплексу, визнані такими, що не відбулися. Тобто, продати підприємство (суб'єкт господарювання) в цілому, без суттєвого його знецінення, не вдалось.

Проте, господарськими судами попередніх інстанцій наведене вище не враховано та не встановлено, яким чином, відокремлення, чи виділення, майна боржника, що є предметом забезпечення, з цілісного майнового комплексу вплине на функціонування суб'єкта господарювання як такого комплексу в цілому.

При цьому, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено питання можливості відокремлення грошових коштів, з загальної суми (отриманої продажу майна банкрута в цілому), для погашення грошових вимог заставних кредиторів, як це передбачено ч.4 ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, майно ТзОВ "Житлобудінвест", яке було передано ПАТ "Дельта-Банк" за Іпотечним договором № ВКЛ02003335/S1 від 04.07.2013 року (з метою забезпечення належного виконання зобов'язань ТзОВ "Житлобудінвест" за Кредитним договором №38/К-07 від 12.06.2007 року), було продано у складі цілісного майнового комплексу як майнові права. Встановлюючи правомірність такого продажу, господарські суди попередніх інстанцій вказали на те, що, станом на момент реалізації майна боржника, вказані у Іпотечному договорі № ВКЛ02003335/S1 від 04.07.2013 року, квартири не були введені в цивільний оборот як нерухомість, а відтак правомірно продані як майнові права, власник яких може отримати право власності тільки в майбутньому. Однак, господарськими судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги той факт, що житловий будинок літ.А-16, розташований у АДРЕСА_1, введено в експлуатацію, з посиланням на приписи ст. 331 ЦК України, відповідно яких, якщо право власності на нерухоме майно (відповідно до закону) підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині та вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.1 Іпотечного договору № ВКЛ02003335/S1 від 04.07.2013 року (укладений між ПАТ "Дельта-Банк" та ТзОВ "Житлобудінвест"), боржник, з метою забезпечення належного виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором №38/К-07 від 12.06.2007 року, передав ПАТ "Дельта Банк" (іпотекодержатель) в іпотеку (в порядку і на умовах, визначених цим Договором) нерухоме майно, а саме: квартира НОМЕР_1 (загальною площею 88,3 кв.м., житловою площею 48,3 кв.м.) та квартира НОМЕР_2 (загальною площею 88,2 кв.м., житловою площею 48,6 кв.м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке виникне у ТзОВ "Житлобудінвест" в майбутньому.

Відповідно до ст.190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

В Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено майнові права як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, користування, розпорядження), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття 3 Закону).

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Так, як вбачається з умов Іпотечного договору № ВКЛ02003335/S1 від 04.07.2013 року, в іпотеку ПАТ "Дельта-Банк" було передано саме нерухоме майно, право власності на яке мало бути оформлене ТзОВ "Житлобудінвест" на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації (зареєстрована Інспекцією держаного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 15.10.2012 року за № ДП 14312190273). При цьому, п.3.1.1. вказаного Договору визначено, що предмет іпотеки є власністю іпотекодавця (ТзОВ "Житлобудінвест"). Водночас, враховуючи, що на момент укладення вказаного Іпотечного договору, право власності на спірні об'єкти, у встановленому законодавством порядку, оформлено не було, боржником були передані банку майнові права, при цьому, самому боржнику, на той час, належав об'єкт будівництва, відповідно до наведеної вище Декларації. Таким чином, по відношенню до сторін Іпотечного договору, спірне майно має різну правову природу, а від так, таке майно належало продавати саме у тому вигляді, якому воно обліковується за боржником, оскільки належить (за умовами Іпотечного договору) йому на праві власності.

Проте, господарськими судами попередніх інстанцій не було досліджено та встановлено, яким чином спірне майно (квартира НОМЕР_1 та квартира НОМЕР_2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1) обраховувалось на балансі ТзОВ "Житлобудінвест", а також, на підставі яких документів, останній є власником предмету іпотеки та у який спосіб ним набуто таке право власності. Вказане є суттєвим під час встановлення правової природи спірного майна, що може вплинути на визначення його вартості та, в подальшому, на обсяг задоволених грошових вимог заставного кредитора.

Поміж іншим, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили, що саме було продано у складі цілісного майнового комплексу (стосовно спірного майна): право вимоги чи об'єкт нерухомості (сукупність будівельних матеріалів, тощо). При цьому, на думку колегії суддів касаційної інстанції, до складу майнового комплексу могло бути включене належне банкруту саме майно як річ, а не майнові права на це майно.

Зазначене вище, по переконанню господарського суду касаційної інстанції є порушенням ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України.

Згідно зі ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно зі ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких підстав, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 червня 2016 року та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року у справі № 904/2578/14 мають бути скасовані, а справа направлена на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи, господарському суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи з урахуванням матеріалів та обставин справи № 904/2578/14, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11112 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 червня 2016 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року у справі № 904/2578/14 скасувати.

3. Справу № 904/2578/14 передати до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд (в частині розгляду Заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТзОВ "Житлобудінвест).

Головуючий суддя В. Ю. Поліщук судді: В.Я. Погребняк О.С. Удовиченко